Коли Україна вирветься з обійм хаосу та нестабільності і стане високотехнолонічною продовольчою долиною, та й власне країною, яку поважатимуть, — запитує ProfiHort?

У всьому світі нині гроші рухаються в нові форми аграрного господарства та дистрибуції продовольства, фінансуються проекти від вертикальних ферм та роботів до альтернатив м’ясу. Згідно з дослідженням впливового видання Файненшнл Таймз (Future of food: inside agritech’s Silicon Valley), Нідерланди — це одне з найкращих місць, щоб скористатися зростанням інтересу до цієї галузі. Країна зробила харчову науку одним з її стратегічних пріоритетів і має одну з найефективніших агросистем у світі, а Вагенінгенський університет є одним з провідних дослідницьких центрів у світі з питань харчових технологій.

Змінюючи відтінок світла у своїй лабораторії, Лео Марселіс (Leo Marcelis) може впливати на запах, смак і навіть уміст вітамінів у своїх томатах.

Лео Марселіс

Для інтенсивнішого росту потрібно включити червоне світло; якщо використовувати більше синього відтінку, то утворюються коротші рослини з вищим вмістом антиоксидантів; а для отримання високорослих рослин із незначною кількістю китиць потрібне темно-червоне світло.

«Це стосується балансу між різними кольорами», — каже професор рослинництва університету Вагенінген у Нідерландах, під час проведення дослідження з рослинами томатів, які ростуть на полицях у кімнаті з контрольованими параметрами клімату.

«Якщо ця скибочка томата матиме подвійний вміст вітаміну С, то це може допомогти значній частині населення світу, яка його недоотримує».

Вагегінген, можливо, не є загальновідомим брендом, але він перебуває в серці нової революції, яка починає впливати як на харчову промисловість, так і на аграрне виробництво.

Поряд з Каліфорнійським Університетом у Дейвісі (University of California, Davis) та Корнельським Університетом (Cornell University) в США, Вагенінгенський університет є одним з провідних дослідницьких центрів у світі з питань харчових технологій.

Незважаючи на те що Вагенінген оточений рівнинами, що простягаються через цей куточок Північної Європи, його називають «Харчовою Долиною» («Food Valley») — це натяк на інновації та стартап шаленство в стилі Силіконової долини (Silicon Valley), які починають формуватися в секторі.

Деякі інвестори вважають, що харчовий бізнес зіткнеться з тими технологіями, які вже випробували інші галузі промисловості.

Тоні Фаделл (Tony Fadell), який працював на перших поколіннях iPod до запуску Нест (Nest), розумного термостата, купленого компанією Google у 2014 році, порівнює «велику їжу», яка охоплює як транснаціональні харчові корпорації, так і великі агротрейдингові групи, з технологічними компаніями 1970-х років. За його словами, агровиробництво досягає тих видів інновацій, які змінили фінансування у 1980-х, особисті та ділові комунікації в 2000-х і суспільне життя цього десятиліття.

Тоні Фаделл

«Усі великі аграрні компанії схожі на мейнфрейм ІТ-компанії 70-х років, вони очікують на зміни», — говорить американський інженер, який зараз є інвестором стартапів у Парижі.

Шквал інтересу до аграрних і харчових технологій є результатом декількох потужних тенденцій. Зростаючий попит на білок, особливо у країнах, що розвиваються, впливає на постачання їжі. Водночас споживчі смаки у західному світі змінюються від поширених брендів до більш здорових та унікальних продуктів.

До цього міксу додається і вибух наукових інновацій, починаючи від редагування генів, штучного інтелекту та цифрових технологій, що зараз застосовують для виробництва продуктів харчування та вирощування с.-г. культур.

Як один із хабів аграрних досліджень, Вагенінген зараз намагається пристосуватися до іншого світу, де стартапи та венчурний капітал прагнуть завоювати свої позиції.

«Майже 10 років тому сільське господарство було недостатньо привабливим, щоб обговорювати його», — каже Ернст ван ден Енде (Ernst van den Ende), один з колег професора Марселіса. «Коли я почав навчатися у Вагенінгені, мої однокласники запитували: «Чому ти їдеш туди? Це тільки для фермерів. Але все змінилося».

Після немодного застою аграрні технології почали захоплювати уяву інвесторів. У всьому світі гроші рухаються в нові форми аграрного господарства та дистрибуції продовольства, фінансуються проекти від вертикальних ферм та роботів до альтернатив м’ясу. За інформацією он-лайн венчурної платформи Агфандер (Agfunder), за п’ять років до 2017, щорічні глобальні інвестиції в харчові технології від систем управління господарством до робототехніки та механізації збільшилися більш ніж утричі до 10 млрд дол.

Нові технології призвели до зеленої революції в 1960-х роках, коли концентрація на вищій врожайності та нових видах добрив спричинила різкий ріст виробництва у країнах, що розвиваються. Зараз деякі фахівці сподіваються, що технології допоможуть знайти шляхи забезпечення їжею населення планети Земля, яке за прогнозами, досягне майже 10 млрд людей до 2050 року, коли кліматичні зміни та забруднення навколишнього середовища спричинять деградацію земель та обмежать доступ до води.

Придбання за майже $ 1 млрд насіннєвою та агрохімічною компанією Монсанто (Monsanto), американської Клаймет Корпорейшен (Climate Corporation) у 2013 році підкреслило потребу в нових способах виробництва продуктів харчування та стало каталізатором інтересу до сектору.

«Приїхали підприємці, з’явилися великі інвестори та відбулися деякі великі виходи», — говорить Адам Андерс (Adam Anders), засновник інвестиційного фонду «Антерра Кепітел» (Anterra Capital), який було створено в Нідерландах в 2009 році.

Нідерланди — це одне з найкращих місць, щоб скористатися зростанням інтересу до цієї галузі. Країна зробила харчову науку одним з її стратегічних пріоритетів і має одну з найефективніших агросистем у світі. Це найбільший експортер насіння овочів, а його фермери використовують частину води своїх партнерів в інших місцях.

Ці знання агросектору у поєднанні з провідним торговим портом в Роттердамі і той факт, що Рабобанк (Rabobank) є одним з найбільших кредиторів індустрії харчів, привернуло агротрейдерів, дослідників і харчові компанії у маленьку європейську країну.

«Масивні зміни відбудуться завдяки поєднанню технологій та нових технологічних платформ, таких як комбінація генетики, сенсорів та штучного інтелекту для моніторингу живлення рослин, тварин та людей», — говорить Луїза Фреско (Louise Fresco), президент Університету та Науково-дослідного центру Вагенінген (Wageningen University and Research Centre).

Луїза Фреско

З її слів, однією з головних проблем є зростаюча потреба в білкових продуктах, особливо м’ясних, оскільки населення країн, що розвиваються, стає заможнішим. За прогнозом ФАО ООН, до 2050 року загальна кількість спожитого м’яса в світі зросте на 76%.

Ключовою є зміна смаків без акценту на м’ясо та молочні продукти, говорить вона, додаючи: «Ми, очевидно, потребуємо суміші [різних форм білків]». Це охоплюватиме рослини, рибу та продукти на основі комах. «Я не кажу, що всі мають бути вегетаріанцями, але нам потрібен баланс», — додає вона.

В одній з лабораторій Ян ван дер Гот (Atze Jan van der Goot), професор університету, який досліджує стійкі протеїнові технології, тримає те, що виглядає як велика плита соленої яловичини. Його команда досліджувала, як отримувати довгі нитки білків з молочних продуктів, коли він натрапив на процес, який може перетворювати соєвий білок на м’ясоподібні волокна.

Ян ван дер Гот

«Ми вважаємо, що ця технологія дозволяє формувати більші шматочки м’яса», — говорить професор, додаючи, що ніжний, але запашний продукт із запахом м’яса буде готовим до появи на ринку «через декілька років».

Його команда співпрацює із групою з восьми компаній у проекті на € 6 млн, включно з нідерландським виробником машин для переробки птиці Мейн (Meyn), який підтримує Ворен Бафіт (Warren Buffett), Живодан (Givaudan) — швейцарський виробник харчових ароматизаторів та парфумерних композицій, а також гігант на ринку продуктів харчування та товарів побутової хімії Юнілевер (Unilever).

В іншій лабораторії Рік ван де Зедде (Rick van de Zedde) працює над роботом, обладнаним безліччю датчиків для визначення ступеня стиглості перцю і строку збору врожаю. «Хочемо побачити, чи зможемо ми визначати якість фруктів і овочів, не деформуючи плоди», — говорить він.

Рік ван де Зедде

Робототехніка є однією з областей технології, яка, як очікується, полегшить дефіцит робочої сили на деяких ділянках аграрного сектору. Фрукти та овочі не мають однорідної форми та стиглості, тому технологічні виклики є потужними. На додачу до механічної спритності та просторової орієнтації, які машини мають демонструвати, дослідники сподіваються, що штучний інтелект допоможе їм навчитися вибирати лише стиглі фрукти та овочі.

Інноваційна репутація університету створила кластер майже з 200 компаній у радіусі 10 км навколо Вагенінгена. Від маленьких стартапів до знаних генетиків харчових продуктів, таких як Кіген (Keygene), яка спеціалізується на селекційному поліпшенні сільськогосподарських культур на молекулярному рівні, а також провідних виробників продуктів харчування, таких як Крафт Хайнз (Kraft Heinz).

Щоб сприяти розвитку цих зв’язків з приватним сектором у 2004 році університет створив нетворкінг-групу під назвою Фуд Волей (Food Valley NL), яка пропонує допомогу стартапам та дрібним компаніям, налагоджуючи зв’язки з великими корпораціями, потенційними консультантами або партнерами, а також допомагаючи в юридичній сфері.

Роджер ван Хосель (Roger van Hoesel), керуючий директор «Харчової Долини» (Food Valley), говорить, що незалежна організація стала важливою міжнародною нішею: групи з усього світу від Індії до Лівану та Японії приїхали, щоб побачити, що робить мережу кластера особливою. «Всі хочуть свою власну «Харчову Долину», — говорить він.

«Для нас, дуже важливо бути частиною екосистеми, — говорить Ар’єн ван Тюнен (Arjen van Tunen), виконавчий директор компанії «Кіген» (Keygene), заснованої у 1989 році. — Існує інформаційна підтримка та посилення конкурентоспроможності наших стратегічних партнерів».

Унілевер (Unilever), компанія, що займається споживчими товарами і представлена такими брендами, як Бен і Джері (Ben & Jerry), Мармайт (Marmite), планує створити глобальний інноваційний центр харчових продуктів, який об’єднає її мережу дослідження продуктів харчування в Європі. Компанія має на меті відкрити доступ для студентів, інших компаній та неурядових організацій (NGOs) до значної частини своїх лабораторій та обладнання.

Роб Хамер (Rob Hamer), виконавчий директор Унілевер (Unilever), який до недавнього часу очолював власну Р’н’Д лабораторію (R&D laboratory) в Нідерландах, описав це як «новий спосіб роботи». Він каже: «Якщо ми хочемо, щоб виробництво продуктів харчування було дійсно стабільним, здоровим і безпечним, ми не можемо робити це поодинці. Нам потрібна співпраця». Поруч з Унілевер (Unilever) є дослідницький центр голландського молочного кооперативу Фріслендкампіна (FrieslandCampina). Ілі (Yili), найбільша молочна компанія Китаю, нещодавно розширила власний науково-дослідний центр на території кампусу.

Виклик, з яким стикаються дослідники у Вагенінгені, які традиційно здійснювали трансфер інновацій на ринок через співпрацю з відомими компаніями, полягає у тому, як взаємодіяти з новою хвилею підприємців.

Вагенінген (Wageningen) прагне підтримати невеликі компанії, які спираються на елементи своїх досліджень. Університет, який святкує столітній ювілей, має довгу історію співпраці з насіннєвими компаніями і тепер має 45 співробітників з розвитку бізнесу та забезпечення взаємодії між лабораторіями та компаніями.

«Вагенінген відіграє свою роль у перетворенні наукових відкриттів на інновації, сприяючи розвитку підприємництва», — каже пані Фреско.

У минулому році вона запустила підрозділ зі створення вартості для збільшення прибутковості досліджень та інновацій Вагенінгена на ринку.

Себастьян Берендс (Sebastiaan Berendse), який влаштувався в університет на початку минулого року директором нового підрозділу, вважає, що Вагенінген продовжуватиме працювати з великими компаніями та консорціумами. Проте, на його думку, технології ранньої стадії можуть не відповідати ринковій природі великих організацій.

«Великі корпорації не завжди є найкращим та найшвидшим шляхом впливу та інновації. Радикальні інновації та новітні технології також можуть чинити високий ризик вкладених часу, грошей та успіху», — говорить він.

Серед завдань підрозділу — навчати та наставляти тих, хто прагне відокремити свої технології; організовувати студентські інкубатори та працювати з викладачами університету для створення програми підприємницької освіти.

«Структура потрібна для того, щоб прискорити появу акселераторів та приток капіталу, — говорить пан Андерс. Великі корпорації вже тут. — Але ми не на фінішній прямій. Гонка лише почалася».

Джерело: www.ft.com