Найпоширенішим способом вирощування кореневласних саджанців винограду (актуально для зони вільної від філоксери) є розмноження чубуками — це отримання нових рослин шляхом вкорінення живців зелених чи здерев’янілих.

Заготівля лози

Восени на маточних кущах винограду заготовляють добре визрілу лозу. Зрізають визрілі однорічні пагони (діаметром 6-13 мм), які мають коричневий колір; при згинанні не ламаються, а потріскують. У них видаляють пасинки, вусики та невизрілу частину, і розрізають на відрізки довжиною 1-2 м; зв’язують у пучки та навішують етикетки з назвою сорту і датою заготівлі. Пучки лози зберігають до весни горизонтально у сховищах, присипавши шаром вологого піску за температури повітря 2-4 °С та відносної вологості повітря 80-85%.

Підготовка чубуків до висаджування у шкілку

Весною лозу виймають зі сховищ і нарізають на живці (4-6-ти вічкові, довжиною 40-70 см) або вкорочені (1-2 вічкові). Нижній зріз роблять на відстані 0,5-0,7 см нижче вузла, а верхній на 1,5-2,0 см вище верхнього вузла. Потім, зв’язані у пучки живці, вимочують дві—три доби у воді за температури 15 °С, та занурюють на 24 години нижніми кінцями у водний розчин одного зі стимуляторів коренегенезу.

Стимулювання коренегенезу

Позитивний ефект на прискорення коренегенезу дає кільчування живців.

Кільчування проводять за два—три тижні до дати висаджування чубуків у виноградну шкілку. Суть прийому полягає у тому, що на морфологічно нижній (базальний) кінець живця діють підвищеною температурою (22-25 °С), водночас верхня частина живця знаходиться за умов пониженої температури (10 °С), щоб запобігти передчасному розпукуванню вічок і росту пагонів. Кільчування закінчують коли у 80% живців утворився круговий білий шар калюсу на нижній частині живця і почався ріст пагонів із бруньки верхнього вічка.

Висаджування чубуків

Висаджують закільчовані чубуки у шкілку, під яку відводять попередньо підготовлену удобрену ділянку, з ґрунтом легкого гранулометричного складу. Садіння проводять після того, як мине загроза повторних весняних заморозків та прогріється ґрунт. На Київщині, зазвичай, це відбувається в другій декаді травня. Для кращого прогрівання ґрунту, утримування вологи та зменшення проростання бур’янів, можна використовувати мульчуючий матеріал (чорну поліетиленову плівку) під якою прокладено стрічку краплинного зрошення. Безпосередньо перед садінням проводять перший полив.

Схема садіння чубуків у виноградній шкілці: міжряддя 0,9 м, відстань між рослинами в ряду 0,1 м, а глибина садіння — 10 см.

Догляд за рослинами впродовж вегетації

Для отримання високоякісних стандартних саджанців, необхідно регулярно проводити міжрядні обробітки ґрунту; полив та фертигацію; за потреби вносити засоби захисту рослин від шкідників та хвороб; проводити зелені операції (виламування зайвих пагонів та чеканку).

За правильної підготовки чубуків (використання стимуляторів коренегенезу, кільчування тощо) та належного агротехнічного догляду за рослинами у шкілці, приживлюваність чубуків може становити 80-85%.

Інші способи виробництва саджанців винограду

Крім живцювання існують інші способи вегетативного розмноження винограду:
— Щеплення — завдяки з’єднанню двох компонентів (1. підщепи, яка забезпечує кореневу систему) та (2. прищепи, яка забезпечить надземну частину) отримують нову рослину. Завдяки наявності різних підщеп винограду (стійкі до філоксери, карбонатів, морозів тощо) є можливість виростити саджанці для закладання виноградника у несприятливих районах.
— Відсадками — полягає у тому, що у неглибокий (10-15 см) рівчак горизонтально укладають здерев’янілий або зелений пагін, не відокремлюючи його від материнської рослини. Восени з такого пагона можна отримати кілька відсадків.
— Мікроклональне розмноження (in vitro) — з клітин апікальної меристеми в стерильних лабораторних умовах, на штучному живильному середовищі, отримують оздоровлений садивний матеріал дефіцитних сортів. Цей спосіб забезпечує можливість цілорічного виробництва нових рослин та найвищий коефіцієнт розмноження.