В італійському місті Больцано, 15–17 листопада 2018 р. вже в одинадцяте успішно пройшла Інтерпома (Interpoma), єдина в світі виставка, присвячена виключно проблематиці яблуні. Цьогорічна подія привабила 20 тисяч відвідувачів з більш ніж 70 країн і 789 учасників, а протягом перших двох днів понад 20 провідних міжнародних спікерів виступили з доповідями на різні теми, що стосуються сучасної яблучної промисловості.

У перший день, д-р Вальтер Гуерра (Dr. Walter Guerra), керівник Інституту плодівництва та виноградарства в Лаймбургському дослідницькому центрі, (Institute for Fruit Growing and Viticulture at the Laimburg Research Centre), прочитав лекцію під назвою «Новітні сорти: глобальні тенденції в сортових інноваціях» («Today’s New Varieties: Global Trends in Variety Innovation»). Науковець акцентував на останніх світових тенденціях у сортименті яблуні. Дослідний центр «Лаймбург» займається прикладними дослідженнями з метою надання інноваційних рішень для локальної фруктової промисловості та сільського господарства в цілому, і протягом останніх 15 років доктор Гуерра очолює робочу групу з Помології.

Яблука, більше ніж будь-які інші фрукти, мають величезний сортимент. Фактично відомо більше 7500 сортів яблуні, проте лише відносно невелика їх кількість масово поширена у промислових садах. У 2015 році першу п’ятірку сортів, яблука яких виробляються в усьому світі (не враховуючи Китай), склали: ‘Голден Делішес’ (16,75% від загального обсягу виробництва), ‘Гала’ (14,07%), ‘Ред Делішес’ (12,25%), ‘Фуджі’ (7,74%) і ‘Айдаред’ (5,96%). Згідно з прогнозами до 2025 року, в світі збільшиться виробництво, в основному червоних сортів, таких як ‘Гала’ (15,4%, +9%), ‘Фуджі’ (8,17%, +5%), ‘Джонаголд (3,19%, +2%), ‘Кріпс Пінк’/Пінк Леді (2,95%, +13%), Джонагоред’ (2,19%, +7%) і ‘Хонейкрісп’ (1,34%, +28%). Успіх сорту ‘Гала’ в останні роки зокрема, багато в чому пояснюється мутаціями, а еволюція клонів ‘Гали’ з 1970-х років виявляє чітку тенденцію до забарвленіших і червоніших сортів.

Останніми роками зростає кількість клубних сортів. На основі наявних даних, які в деяких випадках обмежені внаслідок конфіденційності, найбільш поширеним (виробничі площі сягають більше 5000 га) нині є сорт Pink Lady^®, торгова марка, під якою можуть продаватись яблука сортів ‘Cripps Pink’, ‘Rosy Glow’, ‘Sekzie’, ‘Barnsby’. Іншими відомими клубними сортами є Kanzi^® (‘Нікотер’, 3000–4999 га), Cosmic Crisp^® (‘WA38’, 1000–2999 га), Jazz^® (‘Scifresh’, 1000–2999 га), Ambrosia^® (1000–2999 га) і Joya^® (‘Cripps Red’, 1000–2999 га). Проте, ці клубні сорти як і раніше відіграють відносно незначну роль з точки зору загальної площі, займаючи лише близько 35–50 тис. га від майже 5 млн. гектарів зосереджених під яблунею у всьому світі.

Яблука з червоною м’якоттю особливо помітні серед клубних сортів, ряд таких програм перебувають у різних стадіях реалізації. До них відносяться Redlove^® (‘Luresweet’) і Red Moon^® (‘RM1’ і ‘RS1’), обидва засновані на стійких проти парші сортах посаджених на площі, 110 га і 100 га у всьому світі, відповідно, а також Kissabel^®, створений міжнародним консорціумом із 14 партнерів з чотирьох континентів і ‘TC2’ Lucyrose^® і ‘TC3’ Lucyglo^®, які нещодавно було виведено на ринок в США.

Незважаючи на оптимізм щодо можливостей цих сортів, д-р Гуерра також застерігає від залучення нових продуктів на ринок надто поспішно: «Ризик пов’язаний з цими сортами, які є справжнім нововведенням для споживачів, полягає в тому, що небажано розміщувати на ринку сорти, які ще не відповідають потребам споживачів з точки зору якості — властивої звичайним яблукам. Існує ризик, що ми можемо викликати деяке розчарування у цьому новому типі продукту». Деякі селекціонери також починають створення сортів з глибоким жовтим забарвленням м’якоті, хоча з цими генотипами ще потрібно провести певний обсяг робіт.

Імунні до парші сорти яблуні, стали ще одним напрямком для селекціонерів у всьому світі, оскільки вони дозволяють застосовувати більш стійкі сільськогосподарські практики. Незважаючи на понад 100 років селекційних зусиль у цьому напрямку і численні наявні у своєму розпорядженні стійкі сорти, комерційні насадження імунних сортів залишаються відносно скромними. За оцінками, в загальній складності, під ними зайнято в світі 8500 га, а найпоширенішим, серед них, нині є Ред Топаз (Red Topaz), що вирощується на площі майже 2000 га.

Дані сортового складу яблуні в Європі за 2016 рік свідчать про значне зростання насаджень ‘Гали’ за попередні десять років, до загальної кількості 1,31 млн. тонн, що становить 14% від загального обсягу виробництва. Відповідно, найбільше садів закладено було у Південному Тиролі за останні роки саджанцями ‘Гали’. Дві основні переваги цього сорту полягають у тому, що він є універсальним з точки зору вподобань споживачів та рано збирається, що гарантує менше проблем з грибними хворобами. Найбільш популярним у Європі залишився ‘Голден Делішес’, з обсягом 2 млн 406 тис. тонн, що відповідає 21% європейського виробництва. Інші популярні сорти — це група ‘Джонаголда’ (1 млн. 262 тонни, 9%), ‘Айдаред’ (965 тис. тонн, 7%) і ‘Ред Делішес’ (632 тис. тонн, 6%).

Європейський сектор органічних яблук, у 2016 році показав аналогічний розподіл, основний сорт — ‘Гала’ (25188 тонн, 18,8% органічного виробництва), далі — ‘Голден Делішес’ (19277 тонн, 14,4%), група ‘Джонаголд’ (14130 тонн, 10,5%). ), ‘Елстар’ (12559 тонн, 9,3%) і ‘Топаз’ (11697 тонн, 8,7%). Найпоширенішими сортами в органічному садівництві Південного Тіроля були ‘Гала’ і ‘Брейбурн’, тоді як ‘Топаз’, «вільний сорт», був досить помітним у Центральній Європі, демонструючи, що не лише клубні сорти можуть бути успішними у цьому секторі.

Доктор Гуерра продовжував обговорення сортового складу у деяких країн світу. Наприклад, основні сорти в Польщі, — ‘Айдаред’ (18,3%), ‘Чемпіон’ (10,5%) і ‘Джонаголд’ (9,9%). Менше вирощують ‘Галу і ‘Ред Делішес’ для ринків, які вимагають більш сучасних сортів. В Італії ‘Голден Делішес’ залишається поширеним, незважаючи на тенденцію до зростання ‘Гали’, ‘Гренні Сміт’ та інших сортів. Насправді, Італія є одним з рекордсменів у світі за рівнем поширення клубних сортів, а в Південному Тіролі клубні сорти займають майже 10% насаджень (1774 га). Тим часом у Франції, хоча площа яблуневих садів зменшувалася протягом останніх 20–30 років, яблука залишаються фруктом номер один (36,4 тис. га та 1,56 млн. тонн) з постійним зростанням органічного виробництва, насаджень ‘Гали’, Пінк Леді та імунних до парші сортів.

Великі гравці на ринку яблук у південній півкулі, станом на 2017 р., — це Аргентина (794 тис. тонн), Австралія (306 тис. т), Бразилія (1млн. 329 тис. т), Чилі (1 млн. 675 тис. т), Нова Зеландія (506 тис. т) і Південна Африка (940 тис. т). ‘Гала’ і ‘Фуджі’ разом тут становлять 55% всієї продукції яблук, а сортимент змінюється відповідно до вимог ринку країн-імпортерів. Наприклад, у Новій Зеландії 30% площі відведено клубним або новим сортам, що робить її однією з провідних країн з інновацій у цьому секторі.

У Китаї, ‘Фуджі’ займає понад 70% усієї яблучної продукції завдяки його солодкому смаку, характеристикам зберігання та популярності у споживачів. Проте, нині здійснюється велика кількість селекційних програм, і клубні сорти набувають все більшої популярності, причому найбільші площі зараз займає Хуагуан (Huaguan) (20 000 га).

Ґрунтуючись на цих даних, д-р Гуерра завершив свою презентацію, підкресливши необхідність подальших сортових інновацій у плодівництві, особливо людство потребує збільшення виробництва імунних яблук для сталого природокористування.

Він також зауважив, що кількість селекційних програм по яблуні, які наразі ведуться — майже 100, — безпрецедентна в історії людства, а нам залишається побачити, скільки з них стануть успішними і чи будуть створені ексклюзивні сорти у таких країн як Китай і Польща.

Його прогноз на наступне десятиліття включає появу мультирезистентних кросів і більший акцент на виборі відповідних підщеп.

Джерело: www.producereport.com