Нині дуже багато різного роду експертів обговорюють питання кооперації, її необхідність, та плюси і мінуси від участі у кооперативах. Щоб допомогти зорієнтуватися нашим читачам у ситуації з кооперацією в Україні, її актуальністю та необхідністю для розвитку українського суспільства, насамперед сільських громад, ми звернулися до Василя Мартюка, керівника соціально-інвестиційного відділу у «МРІЯ Агрохолдинг – MRIYA Agro Holding», консультанта ягідного СОК «Файна Поляна», кооперативного об’єднання «Файні Ґадзи» та ще близько 20 інших кооперативів, які створено за його участі в західній Україні.

– Шановний пане Василю, яка Ваша думка про законопроект 6527-д «Про сільськогосподарську кооперацію», який ВРУ збиралася розглянути 5 липня 2018 р., але його розгляд було відхилено?

 – Питання законодавчої бази України з кооперації нині активно обговорюється багатьма депутатами та експертами. Сам факт такого обговорення свідчить, що законодавство не досконале і має прогалини. Зокрема потребує поправок питання трактування ДФС статусу неприбуткових СОК, реєстрації платниками ПДВ навіть під час роботи за договорами-дорученнями чи, скажімо, врахування доходу членам ОСГ без понесених витрат у разі реалізації їх продукції, що впливає у свою чергу на субсидію… Проте цілковите переписування законодавства, як на мене, не стане панацеєю для розвитку кооперативного руху в Україні.

Після реєстрації законопроекту 6527-д ми чуємо від кооператорів чимало нарікань на псевдоекспертів, які «в Києві малюють законопроекти і потім, не обговоривши із існуючими кооперативами, намагаються їх пропхати». Коли діючі кооперативи не залучають до обговорення, то закономірно, що такий підхід викликає спротив та нерозуміння ситуації. За детального вивчення законопроекту в юристів виникають обґрунтовані застереження щодо низки статей, а також звучать зустрічні пропозиції.

На мою думку, це все варто консолідувати, провести в регіонах спільні зустрічі зацікавлених осіб із залученням, перш за все, представників діючих кооперативів, та напрацювати спільний законопроект.

– Будь ласка, роз’ясніть нашим читачам відмінність між «виробничим» та «обслуговуючим» кооперативом, яку форму кооперації доцільніше застосовувати під час організації кооперативного руху?

– У чинному на сьогодні законодавстві є чітке розмежування сільськогосподарських кооперативів на два види: обслуговуючі та виробничі.

Виробничий кооператив — це кооператив, який мало чим відрізняється від радянського колгоспу. Він утворюється на засадах обов’язкової трудової участі його членів у кооперативі. Тобто вам потрібно ходити від години до години на роботу і отримувати за це встановлену заробітну плату. Все майно та виробнича діяльність є спільною. Такі об’єднання малоефективні і, як бачимо, вони з кожним роком все більше зникають, а їх лідери утворюють під себе більш мобільні ТОВки чи обирають інші форми господарювання.

Обслуговуючий кооператив — це європейська форма кооперації. Такі кооперативи можуть утворюватися через об’єднання як фізичних, так і юридичних осіб. Вони об’єднуються як для зменшення своїх власних витрат, так і для збільшення доходів під час вирощування, переробки чи реалізації індивідуально вирощеної продукції кожним членом кооперативу.

Щоб краще зрозуміти розглянемо на прикладі обидва кооперативи – є 20 осіб які вирішили вирощувати полуницю.

1 варіант. Вирішили створити виробничий кооператив. Взяли вони 40 га поля і разом його садять. Усі ходять на роботу, і як у колгоспі у частини людей (і з кожним разом їх більшає) виникають думки, навіщо особливо старатися чи поспішати під час виконання якогось завдання, є інші учасники — вони зроблять чи дороблять, можна десь трохи недосипати добрива, злити пальне чи ще щось… Відповідні отримують і результати…

2 варіант. Вирішили створити обслуговуючий кооператив. Є ті самі 20 учасників і ті самі 40 га. Але в обслуговуючому кооперативі (СОК) кожен з учасників веде індивідуальну господарську діяльність – має у власності чи орендує свою окрему земельну ділянку – в когось 2 га, у когось 1 га, у когось 1,5 га і разом тих самих 40 га. Кожен відповідає за результат на своїй плантації , що краще він її догляне, то кращий урожай отримає і більше відповідно заробить. Цей прибуток — прибуток цієї конкретної особи, а не кооперативу. Звісно, бажано усім членам СОК вирощувати однакові сорти та дотримуватися єдиної технологічної карти. Спільні закупівлі ЗЗР та добрив за оптовими цінам — це теж можливість зекономити кожному з учасників. Кооператив може придбати спільний тракторець  і надавати ним послуги для своїх членів за узгодженими тарифами, які однакові для усіх членів та є, як правило, нижчими за ринкові, оскільки ви надаєте послуги винятково для себе. Це стосується і створення кооперативних переробних потужностей – лінія з виготовлення соку, заморозки, сушки чи ще чогось. Ну і, звісно, формування спільної товарної партії, що дає можливість отримати кращу ціну чи умови поставки/розрахунку під час реалізації. Для управління діяльністю та надання послуг для членів СОК наймається директор не з-поміж членів кооперативу, щоб сприяти розвитку кожного учасника СОК та кооперативу загалом.

– На прикладі створення та функціонування СОК «Файна Поляна», який займається вирощуванням та прагне налагодити власну переробку (заморозку) ягідної продукції, будь ласка, роз’ясніть переваги створення сільськогосподарського кооперативу та яким чином здійснюється керівництво його діяльності?

– СОК «Файна поляна» створено у 2015 році. Підтримку в його створені надав Агрохолдинг «Мрія». Зокрема за підтримки агрохолдингу було придбано у Польщі саджанці малини та передано на умовах співфінансування 2 грн/шт. Отримати саджанці тоді зголосилося 60 сімей на території Августівської сільської ради. Додатково для СОК було ще надано невеличкий тракторець для обробітку міжряддя. Проте не всі, хто отримав саджанці, стали учасниками кооперативу із різних причин. Хтось не вірив, що це запрацює, хтось думав, що втратить субсидію, хтось ще щось… У 2015 році членами СОК стало 5 осіб, у 2016 — 9, 2017 — 20, зараз у 2018 уже є 26, один із них — це фермерське господарство, і ще є ціла низка кандидатів. Їх об’єднує те, що усі вони вирішили розпочати власну невеличку справу в ягідництві та проживають в радіусі 30 км. У перспективі вони мають бажання збільшити свої насадження та зареєструватися як фермерські господарства(членами СОК можуть бути також юридичні особи). Бачимо тенденцію, що кооператив постійно розвивається і охочих до нього долучитися з кожним роком більшає.

Також підкреслю, що «Мрія» не є його засновником чи учасником. Для агрохолдингу підтримка кооперативного руху — це, перш за все, соціальний інструмент для сприяння комплексному розвитку територій своєї присутності  та створення робочих місць для пайовиків. Основну скрипку у діяльності «Файної поляни» відіграє Правління СОК із 5 осіб, яке обране на Загальних зборах членів СОК. Також обрано голову кооперативу для публічного представлення кооперативу та підписання юридичних документів.

Окрім підтримки від Агрохолдингу «Мрія», кооператив також брав участь в конкурсі Тернопільської обласної державної адміністрації з підтримки кооперативів і теж отримав допомогу водночас із іншими СОКами області. Кошти було використано для придбання системи крапельного поливу, шпалери та навісного обладнання для техніки.

Таким чином ягідники, завдяки об’єднанню в СОК «Файна поляна», змогли отримати відчутну допомогу, як і від місцевого агрохолдингу, так і від влади. Індивідуально розраховувати на таку підтримку — марна справа.

Крім того, наприкінці кожного року учасники кооперативу консолідують інформацію про свої потреби у мінеральних добривах та ЗЗР і закуповують оптом ці ТМЦ. У сезон збору ягід домовилися за спільний транспорт для збуту продукції та реалізовували єдиними партіями. Таким чином заощаджували на логістиці та отримували вищу ціну під час реалізації. З ініціативи кооперативу було проведено чимало семінарів із залученням фахівців для навчання технології вирощування та догляду за ягідними плантаціями для учасників СОК. Це все конкретні переваги, які отримали члени СОК «Файна поляна».

Зараз об’єднання їх власних ресурсів дозволило розпочати будівництво кооперативного цеху заморозки ягід для створення доданої вартості з власно вирощеної сировини. Завдяки кооперативу вони мають можливість подати заявку на співфінансування придбання обладнання, необхідне для зберігання та переробки продукції ягідництва згідно з постановою КМУ від 07 лютого 2018 року №106 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання фінансової підтримки розвитку фермерських господарств».

– Створення Кооперативного об’єднання СОКів «Файні Ґадзи» є певною передумовою для створення повноцінного кластера, який охоплює повний цикл виробництва — від вирощування до отримання продукту із доданою вартістю?

– Кооперативне об’єднання «Файні Ґазди» (КО) створено близько півроку тому — 19 грудня 2017 року. Воно стало певним подарунком для кооператорів області до дня Святого Миколая. Мета створення — лобіювання інтересів СОКів, що стали учасниками КО, та просування кооперативного руху в регіоні загалом. Зараз кооперативне об’єднання активно сприяє у розвитку новостворених кооперативів, які ще не можуть повноцінно заявити про себе і потребують певної «опіки» в питаннях бухгалтерії, агрономії, юридичних та інших. Також КО у перспективі допомагатиме із тими самими спільними закупівлями та збутом, але ще у більших масштабах, оскільки консолідуватиме інформацію та ресурси наявних у регіоні СОКів. На сьогодні членами КО СОК «Файних Ґаздів» є 16 кооперативів, 8 з яких — ягідного спрямування. Для малинових кооперативів КО залучає спеціалізований транспорт та допомагає із логістикою. У перспективі теж можливе будівництво певних переробних потужностей, але це завдання для наступних періодів, оскільки КО сьогодні — ще молоде формування і проходить період становлення.

КООПЕРАЦІЯ є одним із рушіїв світової економіки, який суттєво впливає на комплексний розвиток сільських територій та держав загалом. Цей інструмент широко використовують практично усі розвинуті країни світу – Канада, США, Японія, Франція, Німеччина, Іспанія… Зокрема завдяки кооперації формується стійкий середній клас суспільства, який забезпечує стабільність для держав.— Василь Мартюк, керівник соціально-інвестиційного відділу у «МРІЯ Агрохолдинг – MRIYA Agro Holding»

Щодо кластерів — це теж цікаве формування, але дещо інше. Для їх повноцінного функціонування потрібно залучати додатково ще й інших учасників, які нині не проявляють особливого інтересу. Це мають бути і навчально-дослідницькі заклади, які мають проводити регіональні досліди в певних кліматичних умовах з відповідними сортами та готувати відповідних фахівців; фінансові установи, які мають допомагати із залученням «дешевих грошей» для розвитку; органи влади, які мають розробити та затвердити відповідні програми кластерного розвитку, ну і, звісно, мають бути відповідні переробні потужності, які зможуть переробити вирощену продукцію в межах цього кластеру. Щоб кластер ефективно працював, він має базуватися в певному регіоні із зручною логістикою. В Україні усе досить розкидано і рухається спонтанно, проте я впевнений, що ми до цього теж дійдемо… Зараз спостерігаємо кілька спроб формувати такі кластери, зокрема варто відзначити UFP.

– Ідея створення кооперативів як основи добробуту сільських громад не нова, адже кооперативний рух в Україні, в Галичині зокрема, успішно діяв на рубежі ХІХ-ХХ ст. аж до радянської окупації у 1939 р., який згодом був підмінений примусовою колективізацією. Головним сподвижником кооперації у Західній Україні в той час був митрополит Андрій Шептицький, який вважав, що «Кооперація — це потіха народу, на яку опирається його добробут» та який з її допомогою вбачав шлях, аби вивести народ із «соціальної депресії» – відродити вірних і громади до активного економічного, соціального, культурного та політичного життя, що йому певним чином і вдалося втілити в життя. Чи має щось спільне, звісно, окрім назви, сучасна кооперація із тими духовними та економічними засадами кооперування, які існували за А. Шептицького?

– Так ви праві, на початку ХХ століття українські землі, навіть будучи під окупацією інших держав, активно розвивалися, зокрема за рахунок кооперації. На Західній Україні до приходу радянської влади кооперацію пропагувала та підтримувала Церква на чолі з митрополитом Андрієм Шептицьким. У свою чергу, українські кооперативи допомагали будувати читальні «Просвіти», споруджувати нові храми, підтримували українські організації «Пласт», «Сокіл», «Січ». Українські аграрні кооперативи «Центрсоюз» і «Маслосоюз» були на той час одними з найбільших у Європі та контролювали до 50% всього експорту тодішньої Польщі, це при тому, що українці становили лише 16% від усього населення Галичини. Тому кооперація є традиційною для українців та потребує історичного відродження.

Зараз маємо слабкий розвиток малого бізнесу в Україні, роздрібненість, значну недовіру один до одного, «моя хата з краю», низьку ініціативність — це все наслідок послідовної та жорсткої політики радянської системи з винищення самодостатніх українців («куркулів»), виселення у Сибір неугодних, насильної колективізації, впровадження колгоспів та державної централізації прийняття рішень. Це той негативний багаж, який ще досі живе у свідомості кількох поколінь та гальмує наш розвиток…

У єдності — сила. В економічному плані досягти єдності українців можемо зокрема через розвиток різнопланових кооперативів. Спочатку на регіональному, а згодом і на національному рівні. Тому розвиваймо середній клас, розвиваймо кооперативи — це одна із ключових умов розбудови сильної, самостійної соборної держави Україна.